Як ми добирались на острів Самуї (Таїланд) з України!

Як ми добирались на острів Самуї (Таїланд) з України!

Вже минув місяць, як ми живемо на мальовничому острові Самуї серед Тихого океану. Коли ми планували летіти саме сюди (ось тут детально про це), то часові відстані нас лякали найбільше, адже з малою дитиною, так далеко, ми подорожували вперше. Але рішення було прийняте і ми купили квитки.

Ви знаєте, поки нема квитків, мало ймовірно, що подорож взагалі відбудеться. А коли вже є квитки на руках, то пів справи зроблено. Ми придбали квитки в обидві сторони на літак Київ-Бангкок, Бангкок-Київ з пересадкою в Дубаї, що обійшлось нам в 1770$. В дві сторони ціна виходить значно дешевша, і бажано купувати квитки заздалегідь. Ми це зробили за 2 місяці. В Азію нажаль жодні лоукости не літають, тому варто спланувати собі довготривалу подорож, щоб ціна за квитки розсмокталась у загальному бюджеті. 

Майже 2 місяці з квитками тягнулись надзвичайно довго, а ще похолодало. Хотілось вже і негайно у теплі краї) То ж в останній день ми реально вже ”сиділи на валізах”, як несподівано в дитини піднялась температура до 39,8. Що робити, куди бігти? Викликали лікаря, діагнозу не поставив, порекомендував домашній режим. Відміняти подорож, чи просто перенести переліт? Промоніторили, що квитків на найближчі дні нема, і повернути грошей за відміну напевне не вдасться. В нас опускались руки, Софійці явно було не до подорожі, але ми налаштувались на позитив і вирішили, їдемо в Київ, а там буде видно.  І що ви думаєте, вже до ранку все минуло, дитина стала бадьора і весела, а ми так і не дізнались, що з нею було. Напевне, останній прощальний і цілувальний тиждень зі всіма родичами, плюс наша повна зайнятість і брак уваги, дали про себе знати.

То ж ми були вже в  столиці, де нас обігрів мій друг Михайло, нагодував і відвіз до аеропорту Жульяни. Звичайно перша моя ніч в потязі була без сну, бо на вузькій поличці і дитині тісно, не те що вдвох, але душ підбадьорив і я настроїлась на подальші недоспані ночі.

остання фотка на рідній землі в аеропорту Жульяни у Києві

остання фотка на рідній землі в аеропорту Жульяни у Києві

IMG_20151206_143611

Друг забрав наш зимовий одяг  і ми сіли в літак. Навіть легкі кофтинки і кросівки виявились зайвими в Азії. Але  для перестраховки ми всетаки залишили теплий одяг для дитини. В цьому рейсі нас не мали годувати, тому ми набрали своїх сироїдних смаколиків, чим харчувались аж до самого острова. В дорозі зазвичай важко знайти щось адекватне, особливо сироїдам, тому цей пункт теж продумали заздалегідь.

IMG_20151206_141624

Політ був м’який, Софія їла і спала, а ми сиділи на стрьомі)) Важко розслабитись коли попереду, транзитна зона і ще один переліт, а далі ще невідома дорога. А перший переліт тривав годин 6. Але через зміну часових поясів у Дубаї ми прилетіли в 1 ночі і чекали наступного рейсу години 3. До іншого терміналу ми їхали автобусом пів години. Можете уявити габарити цієї будівлі.

IMG_20151206_230517_BURST1

Ми залюбки намотували круги, гуляли по duty free, знайомились з такими ж як ми. Відпочивали на комфортних сидіннях. Розважались одним словом.

IMG_20151206_230726_HDR

IMG_20151207_002902_HDR

Тут все пропитане багатством, пахне парфумами, чистотою, безпекою. Ми були задоволені , що полетіли саме через Дубаї, а не через Росію.

IMG_20151207_004430_HDR

IMG_20151207_011001

IMG_20151207_015353

IMG_20151207_015709

А наступний літак виявився таким величезним, 2 поверхи, крівел в 3 ряди, і стеля світилась ніби зоряне небо. Перше, що зробив Ігор,- це перезнайомився зі всіма красивими стюардесами 😉

IMG_20151207_030204

IMG_20151207_030313

Тут було все на вищому рівні, але ми не вгадали з місцями, позаду нас була кухня, де стюарти і стюардеси товклись протягом всього перельоту, туди-сюди носили їжу та напої. IMG_20151207_031057

А я так сподівалась цього разу виспатись, бо плед і подушка були, а от беруші я забула вдома. Але вигляд з віконечка літака зачаровував, місто палало, пересікались ідеальнопрямі дороги, розквітала на воді славнозвісна пальма островів, такої величі і нічної урбаністичної краси я ще не бачила.IMG_20151207_030321 Тішило, що хоч комусь по барабану тарахкотіння баняків за спиною. Дитина  виспалась ідеально, а вранці ми отримали сироїдний сніданок.IMG_20151207_091248

Так-так, Emirates авіалінії пропонують любе меню на вибір, і люблячий чоловік заздалегідь за це подбав. Овочі, фрукти, все майже свіженьке) А татові перепало аж 3 круасани))IMG_20151207_071014

А далі було все як в тумані, я всетаки годинку перекимарила, просто вже відключилась. А о 9 ранку нас зустрів теплий Бангкок. Ще в аеропорту ми познайомились з молодою парою українців, з ними потім поїхали разом на таксі в місто, вони в хостел, ми до станції метро. Таксі обійшлось нам на всіх в 400 бат (11$) за пів години швидкої і комфортної їзди.
IMG_20151207_141732

А далі ми віднайшли найближчу станцію метро MRT і поїхали на залізничний вокзал Хуа Лампонг (Hua Lamphong). Якнайшвидше хотілось добратись до острова, тому ми вирішили  не затримуватись  в столиці ні на мить. Метро чисте, акуратне, просторе, але дуже низеньке. Проектоване явно для маленьких тайців.IMG_20151207_155450_BURST1

Вокзал, на перший погляд, зовсім не примітний. Перша наша синхронна фраза: ”куди ми попали, і де наші речі”. Я ще подумала, оце треба було стільки грошей втюхати, і стільки часу летіти, щоб побачити таку екзотику, але добре, що промовчала, і істерики ні в  кого не було. Страшненький, мрачненький, купа  туристів, бомжів  і монахів. До потягу треба було почекати аж до 7 вечора, тому ми розмістились саме біля монахів. Можна було звісно покататись по Бангкоку, але сил не було. Тому ми тупо сиділи і втикали.IMG_20151207_163334

Хоча відпочивши і освоївшись, виявилось, що вокзал досить пристойний: чистий, просторий, нічим не штиняло. Просто ми були вже дуже перевтомлені, і з дубайським аеропортом це був шалений контраст. Нас вразив величезний портрет короля і фотовиставка його життя, а ще гімн о 6 вечора, коли всі вскочили на ноги, навіть ми по інерції. Лише монахи продовжували вмиротворено сидіти, і я відчула які ми вівці, а вони справді духовні і незаангажовані.IMG_20151207_182013

А короля тут щиро люблять і поважають. Це  дошка пошани, де кожен може приклеїти йому любовну табличку, віддати шану. Для нас це напевне найбільша екзотика. На короля тут моляться, йому поклоняються, навіть носять медальйони на шиї з зображенням короля. Ось так!

IMG_20151207_181751

Взагалі до острова Самуї можна добратись як мінімум трьома способами. Літаком, автобусом, або потягом до міста Сураттані. А далі паромом до острова. Ми вибрали потяг+автобус+паром, щоб можна було поспати і це виявився досить буджетний варіант. Комплексний квиток коштував  – 2400 бат на нас двох, маленьким дітям безкоштовно. Потяги в Таїланді приблизно по якості як наші, єдине що полички значно ширші, ми з Софійкою спали там як королеви 😉 Тому я проспала майже всі 13 годин переїзду.

IMG_20151207_195818

Вагони досить комфортні, вдень тільки сидячі місця, а в 8 годині вечора провідник сам трансформує їх в спальні полички, застиляє білосніжну постіль. Вона справді була ідеально чиста і пахуча, плюс в вагоні яскраве світло. А ще широка поличка прикривається шторкою,  яка дуже рятувала від кондиціонерів і вентиляторів. IMG_20151208_022343

З Сураттані  нас вже чекав комфортний автобус. Переїзд до пірсу тривав  близько двох годин. Ми з захопленням подивились на Таїланд через чисті шиби, і він починав нам подобатись, кондиціонер та рівні дороги, цьому неабияк сприяли.

IMG_20151208_082533

На пірсі відразу нас пересадили на паром. Океан зустрів штормом, а погода теплим тропічним дощем. Проте за годинку ми були вже на острові Самуї.

IMG_20151208_103129

Відразу на нас налетіли таксисти і всього за 300 бат (9$) готові нас були підкинути в любу точку острова. Але ми були вже підковані знаннями, і відійшовши метрів 300 сіли на тук-тук, це місцева маршрутка. До району Маєнам заплатили всього 60 бат (1,7$) за всіх. В маршрутці були теж туристи, які і підказали де краще вийти.1 тук тук1

Скільки часу тривав переїзд навіть важко підсумувати. Якщо вам цікаво порахуйте самі, але враховуйте різницю в часі 5 годин. Отож зі Львова виїхали ми 5 грудня о 21.00, а прибули на Самуї 8 грудня о 14.30.  А що було далі, читайте в пості про те, як ми шукали житло на Самуї.

 

Опублікувати коментар

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>