Грудне вигодовування – зв’язок назавжди!

Який це Божий Дар, нам – жінкам, що ми можемо виношувати, народжувати і годувати грудьми своїх діток. Нічого сокровеннішого і прекраснішого нема на світі. За це я дякую, що я жінка, що я мама, що з донечкою ми в  такому тісному зв’язку. Цей зв’язок залишиться назавжди, я в цьому впевнена. А починається він з моменту, коли дитину кладуть на живіт мами,  а вона така беззахисна і тендітна, зі всіх сил підповзає і присмокчується до циці. Ніхто нікого не вчить, все відбувається саме собою.  І тоді для цієї крихітки весь світ стає безпечним, світлим і радісним! Годування грудьми завжди було чимось сокровенним, сакральним, інтимним. Дитину не цікавить, пристойно це чи ні, вона просто потребує насичення, тепла і затишку – маминого молока. Прикро, що в наш час годування стало чимось постидним.  А тривале грудне годування навіть висміюється суспільством. Хто придумав ці обмеження,  дикі правила? Часто жінки носять глибоке декольте щоб приваблювати чоловіків, а нагодувати дитину на вулиці вважається чимось непристойним. Хоча в мистецтві та релігії все досить відверто в цьому плані, хіба ж ні?! То ж скільки часу нам відведено матінкою  природою? Як довго можемо годувати грудьми власну дитинку, без почуття вини?  Як на мене то так довго, скільки хоче цього мама і дитина, і ніякі консультанти, бабусі чи подруги, не мають права втручатись в цей інтим. Кому яке діло! Ми маємо право насолодитись процесом,  і одне одним. Це наш час, і ніхто не має права на нього зазіхати. Слава Богу я ніколи не реагувала на критичні погляди, та некоректні повчання. Хоча навіть мама моя неодноразово говорила, що може вже досить. Вона мене годувала лише 3 місяці, то ж ця порада...

Хоумскулінг, або альтернатива традиційній школі.

Кожна мама і тато хочуть дати своїй дитині найкращу освіту. Більшість так на цьому акцентують увагу, що  відразу після народження дитини купують місце в черзі у дитячий садок, пізніше шукають блати, щоб попасти в найпрестижнішу школу, і все життя  відкладають кошти, щоб вступити в найперспективніший вуз. І все це виглядає як якась лотерея. Чи оправдані всі ці зусилля, і чи направлені вони в правильне русло, ажде часто  в результаті вже зовсім доросла дитина не знає де і як себе приткнути в житті, і починає зазвичай все з чистого листа. А щоб заповнити пробіли, надолужити втрачений час і  енергію, прикладаються колосальні зусилля і ресурси. А все задля того, щоб знайти своє призначення в житті. І хіба не з самого дитинства потрібно віднайти і розвивати це.  Особисто я своїй дитині такого тернистого шляху не бажаю, тому вирішила дослідити це питання і мати прозапас розумну альтернативу. Звичайно альтернативою будь якого навчання в системі є навчання вдома. Так званий хоумскулінг. Здавалось би, таке модне і сучасне слово, але воно своє коріння пускає в історію, адже колись шкіл не було, і діти навчались усього від батьків, або дорослих, які їх оточували. Вдома, звичайними батьками або самостійно навчалися Томас Едісон, Авраам Лінкольн, Джордж Вашингтон та багато-багато інших успішних і освічених людей, тому побоювання, що домашня освіта не може бути повноцінною – марні. До того ж вони навчалися тоді, коли ще не було таких широких можливостей для освіти як в наш час. Звісно є багатолітній досвід анскулінгу. Домашнє навчання як альтернатива школі законодавчо дозволене в 45 країнах світу і кількість його прихильників постійно зростає. Такі тенденції в світі не випадкові: в XXI інформаційному столітті традиційна загальна школа...

Перший прикорм: альтернативний-сироїдний.

Мене часто запитують, як саме я починала вводити перший прикорм своїй дитині? Почну з того, що існують загальновідомі правила введення прикорму. Основним фактором у цьому є харчовий інтерес малюка, коли він сам виявляє бажання спробувати якусь іншу їжу окрім грудного молока. Необхідною умовою є також такі фактори як наявність зубів, навики жування й ковтання, вміння самостійно сидіти, зменшення рефлексу виштовхування з рота. Важливо, щоб дитина вже могла показати, чого вона не хоче. Наголошую, що основною їжею дитини до року є грудне молоко матері. Прикорм – це лише додаткове харчування. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина вживала здорову рослинну їжу, ваша сім’я повинна харчуватися так само. Адже дитина буде тягнутись до страв на загальному столі. А будь-яка заборона викликатиме у неї спротив та розвивати комплекси. Важливо, щоб дитина сиділа за столом разом із сім’єю. Так в неї буде виховуватись загальна культура та навики харчування. Крім того, якщо мама не буде їсти виключно сиру рослинну їжу, і дитина з грудним молоком отримуватиме елементи термічно оброблених продуктів, тоді свіжі фрукти та овочі зможуть викликати в неї вздуття у животику або ж і алергічні реакції. Як? Спочатку дитині достатньо пропонувати мікродози нових продуктів: радше для ознайомлення, а не насичення. Важливо не перетирати всю їжу у пюре, щоб дитина вчилась розтирати її яснами, кусати, жувати, пізнавала різну текстуру, консистенцію, природні смаки продуктів. З часом поступово можна збільшувати кількість їжі, від мікродоз до кількох ложечок, а потім вже й до тієї кількості, яку малюк сам забажає з’їсти. Під час введення прикорму важливо прислухатись до дитини, до її потреб, і не примушувати з’їдати всю порцію, яку ви так старанно приготували. Також дитина може тижнями їсти лише один...

День захисту дітей!

           Впевнена для всіх батьків найважливішим пріоритетом  є захист своєї дитини.  І дуже часто ми оберігаємо від тих речей, які дитина повинна пережити, інакше вона не стане повноцінною особистістю. Кожен з нас набивав гулі – так ми вчились ходити, ранив душу – так ми вчились жити. Кожен періодично стає на ті самі граблі, і цей досвід також потрібний.  Важко оприділити від чого ж дійсно треба захищати. Дуже часто якраз від себе, від фанатичної опіки і контролю. Вартує давати дитині  більше вільного простору. Більше довіряти Всесвіту. Вірити в дитину. Ця віра і буде їхнім найкращим захистом. Кажуть є ангели, які завжди оберігають дітей. І тими ангелами є ми – батьки! Тому маємо бути непомітними оберегами своїм діткам! ...

Інь і Янь

Я дуже облегшу собі життя і свому чоловікові, якщо напишу це. Бо відповідати кожному на те ж саме запитання просто нема ні часу, ні натхнення)) А питання житейське! Ви зрозумієте про що я, коли прочитаєте перший абзац, а далі можете не продовжувати, якщо вас воно не цікавить) Отож, про життя обидвох людей з різними поглядами, різним стилем харчування, різними біоритмами, різними смаками, звичками. А з іншого боку з спільними цілями, спільною дитиною, друзями, бажаннями, захопленнями, роботою, майном. Буду робити акцент знову на їжу , бо найбільше за це питають, але всі інші складові працюють по тому ж принципу. Коротко розкажу про нашу сім’ю. Нас вже троє, з чоловіком разом 12 років( з періодами розпаду і склеювання черепків), любов і взаємна повага присутні були завжди, стосунки здорові і надійні, дивимось в одному напрямку, підтримуємо один одного і опікуємось. І детально про те, як же ж жити коли один їсть м’ясо , а інший ні. Відповідь проста і банальна, але багатьом чомусь непосильна. Пристосовуватись, якщо є ціль бути разом. Надихати один одного на хороші вчинки, мотивувати, поважати вибір один одного, але впевнено відстоювати свій. Переводити усе в гумор, навіть саркастичний, але всетаки гумор. Нам дуже допомагає це)))) Чесно визнаю, що мій чоловік це скеля, за якою можна сховатись коли страшно, але і зрушити з місця цю скелю дуже важко. Тому стараюсь бути водою, яка камінь точить))). Ми не завжди ідем один за одним в пів кроку. Але ми сім’я і тому тягнемо один одного за вуха в більшості випадків. Ми відчуваємо, що є рідними душами. Ми одне ціле! Тому такі неподібності тільки збагачують нас. Часто люди жаліються, що партнер тягне їх...
Материнство

Материнство

Бути мамою-це так прекрасно! Нема в світі нічого більш трепетного, ніжного, теплого, ніж материнство. Я безмежно вдячна Богу ,що я жінка і мама. Я готова бути мамою для душ, які захочуть бачити мене у цій ролі. Життя цікаво трансформується після народження дитини, навіть вже після того, як дізнаєшся, що вагітна. Перемикаєшся на інший канал, і все. З’являється чітке до і після. А між ними момент істинного щастя. Нічим це не заміниш і не затьмариш. Материнство – воно таке,….неймовірне. Це не опишеш ніякими словами. Кожен це відчуває по свому. Ніхто з нас необділений, і кожен має маму. Кожен народжений. Кожен має цей скарб. І кожен маму свою сам же і вибирає. Тільки з народженням своєї дитини, я почала розуміти, що таке мама, бабця, прабабця. Це вертикаль, на якій тримається все. Це зв’язок з...