Мене звати Оксана Ткачук.  Я дуже люблю життя! Найбільше за те, що воно постійно дарує уроки і натхнення для розвитку, часто штовхає в прірву, з якої, шанс викарабкатись – це навчитись літати. Хіба я могла колись мріяти про те, що сама народжу для себе Вчителя. Бо саме ним стала для мене моя донечка. Але про це згодом, а тут трішки про себе…..

      Я народилась у звичайній сім’ї, але з дитинства була досить впертою і цілеспрямованою, змалку знала чого я хочу, і вже в 15 років вилетіла з батьківського  гнізда, у красиве місто Львів. Це було для мене, як ковток свіжого повітря, адже я мала багато мрій і ревносно рвалась втілювати їх у життя.  Таким чином я поступила у художнє училище з другої спроби, пізніше у Львівську Академію мистецтв.  Відчувала, що цього мені замало. Я занурювалась з головою у різні філосоції, духовні практики, стала ідейною вегетаріанкою. У всіх моїх діях був присутній максималізм. Паралельно працювала фотокореспондентом у популярній на той час газеті “Поступ”. Я малювала, фотографувала, і в свої 18 була повністю незалежною. Я закохувалась і розчаровувалась. Мене захоплювали різні сфери життя, і з мистецтва  потянуло в світ фінансів. Я знову  навчалась:  у Школі Успіху та Success Academy. Я відвідувала різноманітні семінари, тренінги, курси,  все впитувала як губка.  Я була спрагла знань і далі залишаюсь такою, адже світ настільки цікавий.

Вже на той час я зустрілась з своїм коханим чоловіком. Ми активно розвивались разом, працювали у власній фотостудії, організовували фотовиставки, творили. Ми насолоджувались життям. Моє життя вирувало  подіями, я багато подорожувала,  добре заробляла, була молода і амбітна, бралась за любу цікаву мені справу. Мені здавалось, що світ у моїх ніг.

Так ми жили 10 щасливих років, омріяли власне житло, зробили справжнє гніздечко для довгоочікуваної, запланованої дитинки, і  життя передчувало бути сонячно-прекрасним,………… якби не шок від діагнозу.

Після народження у донечки виявили аномалію нирки….І на нас навалились непосильні випробування.  Важко було усвідомлювати, що цього ти змінити не можеш.  І незнання, що робити далі, просто вбивало. Кого ми тільки не шукали: лікарів,  священників, різноманітних цілителів – когось, хто б  вирішив наші проблеми. Вони ще й усугубились постійним лікуванням антибіотиками. Донечка за свої 3 місяці пережила купу різноманітних процедур, оперативне втручання, кінські дози ліків, після чого навіть моє  грудне молоко практично не засвоювала, не набирала вагу, мала хронічні запальні процеси, погані аналізи, скачки температури. Одним словом- цілий “букет” проблем. Ми підняли на ноги всіх кого знали. І я така вдячна усім за допомогу, друзям, знайомим, клієнтам, які були фізично так далеко, але допомагали найоперативніше. Тоді ми зрозуміли, який світ насправді маленький, і які люди залежні один від одного. Лікарі пропагували нам, що ми все життя будемо їхніми постійними “клієнтами”.  Руки опускались. Я просто виплакувала весь біль, який переживало моє дитя, і в такій агонії мене ніби перекинуло на інший рівень сприйняття.

Прийшло усвідомлення що я мама, і тільки мені дана сила і енергія, щоб допомогти своїй дитині. В мене з’явилась іскорка надії, я безперервно почала носити донечку біля себе в слінгу, гріла її своїми руками, почала читати настанови на зцілення, молитись, всі мої думки були спрямовані на оздоровлення. Ми і далі продовжували бути одним цілим в моменті який у нас був –  моменті тепер і зараз. Для нас вже не існувало ні минулого, ні майбутнього. Зник страх,  і з’явилась справжня віра.

Ми надалі  приймали ліки, які я закапувала їй пипеткою кожні 15 хв і вдень і вночі, але вже було дуже спокійно і легко, я вже повністю довірилась Всесвіту  і прийняла все, як є. Ми просто насолоджувались тим, що разом. В цей час чоловік відшукав інформація про здорове харчування – сироїдіння. І ми не вагаючись схопились за це, як за останній шанс. Я без вагань випробувала це харчування на собі, і вже через місяць відбулись позитивні зміни. Приходили нові знання, нові люди і поради.  Тому коли прийшов час першого прикорму  http://jagarmonija.com/416/ ,  сумнівів, що це правильний вибір вже не було……

На даний момент ми вже півтора роки на живому, видовому харчуванні.  Наша донечка весела і активна, всі симптоми недуги у неї поступово пройшли і вона прекрасно розвивається. По собі ж відчула, що таке харчування дає міцну основа для здоров’я, саморозвитку, духовного росту,  самоусвідомлення та повної свободи.

Звісно такий результат я не змогла тримати в собі, тому  останнім часом  активно ділюсь знаннями та власним досвідом. Я цим живу, і вкладаю в це всю свою душу. Основною ж метою є показати Вам, що все в житті можливо, і все в  Ваших руках!                 

          Теми, які я найбільше висвітлюю:

  • Досягнення гармонії та самореалізації.
  • Оздоровлення організму природніми методами.
  • Перехід на вегетаріанство, сироїдіння, фруторіанство.
  • Батьки і діти – це зараз дуже актуальна для мене тема :-)   
  • Правильне харчування мами при грудному вигодовуванні.
  • Природня гігієна малюка з самого народження (висаджування).
  • Краса тіла та душі.
  • Робота, відпочинок, подорожі – стиль життя.
  • Реалізація власних мрій.
  • А також моя улюблена тема – це приготування їжі для життя, яку я так люблю смакувати і фотографувати  😀 

        І давайте познайомимось!

Для мене надзвичайно важливо знати своїх віртуальних друзів і читачів, оскільки цей блог ведеться саме для Вас.
Будь ласка, напишіть в коментах кілька слів про себе: хто Ви, чим займаєтеся і до чого прагнете…
Я завжди рада новим знайомствам :-)