13 років разом! Позаду не одна криза, розлучення, драми, а попереду світле невідоме))) Наш досвід!

Хочеться знову поділитись тим, що маємо, і що цінуємо найбільше. Це відносини в сім’ї, а саме стосунки між чоловіком і жінкою.  Думаю 13 років це  не мало,  більше, ніж в більшості мого оточення, в якому багато хто вже по другому колу створює ”щось” – раз і назавжди . Ми в колі розгледіли спіраль, яка нас стимулює розвиватись. Хоч не хоч, а з часом приходить досвід, свій власний, нінащо не схожий, яким варто ділитись. Навряд чи комусь він стане в пригоді, бо всі ми неповторні, але декому стане легше навіть від того, що комусь теж буває кепсько)

IMG_8593_новый размер

Хто не знає нашу історію, вона  ось тут.  Але за останній рік багато чого змінилось.  Я зрозуміла, що розлучення це не найгірше, що може статись. Гірше, коли обидвом стає пофіг. Коли навіть скандалити впадло, сексу не хочеться, радості нуль. І хоч ми за те, щоб творити самому свою гармонію, в той період ніщо не спонукало нас до дій. Для більшості це явна ознака, що  простіше розлучитись, і почати все з чистого листа. І ми були не в меншості. Але нас щось врятувало, і в що це переросло, стало відомо лише зараз.

IMG_8573_новый размер

Останнім часом я люблю публічно дякувати коханому, хвалити його. Я роблю це від щирого серця, бо він в мене справді кльовий 😉 Він люблячий, невимогливий, добрий, надійний, мені з ним спокійно. Ось знов його похвалила)) Я знаю, що це йому приємно, і мені хочеться йому цю приємність робити. Зараз це ллється легко, хоча раніше я була вкрай скептична і критична.  Випалити все, що думаю, для мене, як раз плюнути. Часом це цінується, але зазвичай я отримую серйозний відпір.  І повірте, це кайф, коли  є протидія, в цьому присутнє  життя, рух, динаміка.  Не те, що повний ігнор, гіршого за це вже  нема нічого. То ж сварки, придирки – це ті ж притирки, це прояв любові і прив’язаності. Коли воно є, це перша ознака, що ви не просто партнери, а одне ціле, як інь і янь.

IMG_8488_новый размер

Часто рекомендують  мудре – не переступати грань. Для нас не існувало ”не”, ми переступали, вивчали  всі слабкості і силу. І тільки тоді ми справді відчували, ”оголялись” один перед одним в своїй суті. Можливо травмували один одного, але виходили на рівень абсолютної довіри. Мене мама рідна так напевне не знає, як мій чоловік. І це кайф!  Якщо навіть це не назавжди, ми ніколи не пошкодуємо, що були такі близькі.

За ці роки любов стала, як витримане вино. А його можуть оцінити тільки  справжні гурмани. Щоразу щось нові нотки збагачують  букет. Цього разу наша мрія  частково впоралась з цим , і реанімувала наші стосунки. Планування, обговорення, це все зближувало і надихало.  Але це було тільки поштовхом до глибшого пізнання.  Адже 4 місяці, навіть на людному острові, – це випробування не для слабаків.  Протягом цього часу відбулось переосмислення цінностей, чітке бачення спільних цілей,  перевірка на надійність.

IMG_8578_новый размер

Але  найвагоміший вклад, були розмови. Ми навчились спілкуватись, говорити правду, і сприймати її адекватно. Це на перший погляд ніби просто, але нам знадобилось 13 років, щоб цього навчитись. Звісно ми і надалі різні і не ідеальні, але зараз ми ЧУЄМО, а це головне. Тому домовитись стало  простіше, а це значно полегшує життя. Воно хоч і контрастне, проте зрозуміле. А ще ми знову ходимо за ручки і  тішимось цьому, як ніби щойно закохались! IMG_8416_новый размер

А як у Вас з цим, друзі? Що скріплює, та підбадьорює? Що надихає і додає вогню відносинам? Діліться своїми секретами сімейного щастя і доволіття.

 

 

 

Опублікувати коментар

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>